Оцінка ефективності пасажирських перевезень в аеропорту

1.1 Маркетингове дослідження Маркетинг являє собою процес планування і втілення задуму, ціноутворення, просування і реалізацію ідей, товарів і послуг за допомогою обміну, який задовольняє цілі окремих осіб і організацій. Його масштаби надзвичайно широкі. Він пов’язаний з ціноутворенням, складуванням, упаковкою, створенням торгової марки, збутом, управлінням торговим персоналом, кредитом, транспортуванням, соціальною відповідальністю, вибором місць для різних магазинів, вивченням споживачів, оптовою та роздрібною торгівлею, рекламою, відносинами з громадськістю, ринковими дослідженнями, плануванням товарів і надання гарантій. Маркетинг – це процес, деяка підприємницька діяльність, орієнтована на задоволення потреб людей. Можна виділити наступні основні складові цієї діяльності: визначення цілей маркетингу; маркетингові дослідження; вибір цільових ринків; організація маркетингу; розробка комплексу маркетингу; розробка стратегії і плану маркетингу; управління маркетингом. 1.2 Етап формування цілей Це дуже важливий етап для всього маркетингового дослідження. По – перше, ринок можна досліджувати по сотнях різних параметрів, і тому треба чітко визначиться їх числом, щоб обмежиться реальним обсягом робіт. По-друге, збір інформації – заняття досить дороге, і неточне формування проблеми призведе до великих непродуктивних витрат. По-третє, нечітко сформульована проблема не дозволить вірно визначити цілі дослідження. Цілі маркетингових досліджень можна розбити на три групи: пошукові – передбачають збір якихось попередніх даних, що допомагають прояснити проблему і виробити ряд робочих гіпотез; описові – передбачають опис окремих явищ і фактів; експериментальні – перевірку робочих гіпотез, наприклад про наявність і формах причинно-наслідкових зв’язків між попитом на товари, характеристиками товару і самого споживача. Добре виявлена ​​проблема – це наполовину вирішена проблема. 1.3 Відбір джерел інформації Виділяють два типи маркетингової інформації: вторинні дані; первинні дані. Під вторинною інформацією розуміються дані, зібрані раніше із зовнішніх і внутрішніх джерел для цілей, відмінних від цілей маркетингового дослідження. Внутрішніми джерелами служать різні урядові вісники, журнали авіакомпаній та туристичних організацій, бюлетені ICAO і IATA, публікації дослідницьких організацій, промислових асоціацій і т.д. Зовнішніми джерелами є дані міжнародних організацій, уряду, офіційної статистики, періодичної преси, наукових досліджень та ін., Які можуть належати і приватним організаціям. Зовнішню інформацію можна поділити на офіційно опубліковану, доступну для всіх, і так звану синдикативні інформацію, недоступну для широкої публіки і виходила окремими організаціями. Збір вторинної інформації звичайно передує збору первинної інформації. Первинною називається інформація, отримана вперше для вирішення конкретно поставленої проблеми. 1.4 Вибір типу дослідження Відомо чотири методи отримання первинної інформації: спостереження, експеримент, фокусування та інтерв’ю. Спостереження – один з найбільш простих і дешевих методів дослідження, здійснюваного в реальних умовах – у проведенні безпосереднього спостереження за людьми і навколишнім оточенням в районі інтересуемого об’єкта. Експеримент дозволяє виявити реальну реакцію потенційних споживачів чи інших груп людей на певні фактори чи їх зміни. Наприклад, для визначення реакції покупців на товар-новинку можна розмістити його на прилавку поряд з аналогічним товаром і з’ясувати, як на нього реагує покупець, можна використовувати і такий прийом – ставити за прилавок молодих або досвідчених продавців, чоловіків або жінок. Експеримент може застосовуватися і при вивченні таких проблем маркетингу, як визначення найкращого способу навчання торгового персоналу або рівня цін. 1.5 Визначення вибірки Наступним етапом, після визначення методу дослідження та збору даних, типу необхідної інформації і джерел її отримання, є розробка вибіркового плану і визначення обсяги вибірки. На даному етапі виникає необхідність отримати інформацію про параметри “групи”, серед членів якої буде проводитися маркетингове дослідження. Така “група” по статистиці називається популяцією. Оскільки вибірка є частиною досліджуваної популяції, отримані від вибірки дані швидше за все не будуть в точності відповідати даним, які можна було б отримати від усіх членів популяції. Різниця між даними, отриманими від вибірки і істинними даними, називається помилкою вибірки. Існують три головні проблеми формування вибірки. Перш за все, виходячи із суті розглянутої проблеми, необхідно визначити, хто є членом вибірки. Далі необхідно вказати, що розглядається як елемент вибірки. І, нарешті, необхідно вирішити питання про розмір вибірки, яка визначає число досліджуваних елементів вибірки. 1.7 Звіт дослідження Це письмовий виклад результатів. Його обсяг безпосередньо залежить від масштабів дослідження, кількості та складності розглянутих проблем і може становити від кількох до ста і більше сторінок. Зазвичай, щоб не перевантажувати текстову частину звіту, рекомендується таблиці, графіки, діаграми, тексти анкет і різні довідкові дані поміщати в додатку до звіту. Результати маркетингових досліджень можна представляти у вигляді доповіді, що складається з письмового звіту та усного виступу, огляду або статті для публікації в наукових журналах або в засобах масової інформації. Цінність маркетингової інформації дорівнює нулю доти, поки менеджери не використовують її для прийняття конкретного рішення. Тому дуже важливо, щоб зібрана в процесі дослідження інформація дійшла до менеджерів своєчасно. 2.1.1 Авіабудування Ретроспективний аналіз свідчить, що в свій час радянська авіабудівна галузь формувалася у складі проектно-конструкторскіх бюро з розробки документації і технології виробництва літаків, вертольотів і двигунів до них, а також відповідних заводів по їх досвідченим і серійним випуском, що працювали на кінцевий результат. Існувала розгалужена система коопераційних зв’язків, яка охоплювала провідні промислові підприємства, діяла система підготовки та перепідготовки кадрів. Кожне спеціалізоване напрямок авіабудівної галузі очолював визнаний не тільки в СРСР, а й у світі генеральний конструктор, ім’ям якого називали серію літальних апаратів радянського виробництва цивільного або військового призначення (Яковлєва, Туполєва, Сухого, Антонова, Ільюшина, Мікояна та ін.). 2.1.2 Авіаперевезення Ситуація у вітчизняному авіабудуванні безпосередньо впливає на стан і розвиток авіаційних перевезень в нашій державі. Аналіз підтверджує, що тільки за перші 10 років самостійного розвитку України обсяги вантажних авіаперевезень скоротилися в 8,3 рази, а пасажирських – в 12,5 рази. При цьому пасажирооборот зменшився з 16,1 млрд. Ткм в 1990 р до 1,7 млрд. В 2000 р, а частка цього виду транспорту в загальному пасажирообігу країни впала з 7% до 1%. Таке падіння досі не виправлено, адже в 2007 р (стосовно обсягами 1990) вантажів літаками перевезено тільки 53,8%, пасажирів – 33,9%, а частка цього виду транспорту в загальному пасажирообігу країни становить 6% . Однак в останні роки деяке пожвавлення в цьому відношенні все ж спостерігається. У вантажних авіаперевезеннях, завдяки збільшенню середньої відстані транспортування 1 т вантажу, вантажооборот зріс з 0,1 млрд. Ткм в 1990 р до 0,4 млрд. 3.1 Організація розкладу руху повітряних суден 3.1.1 Визначення необхідної кількості рейсів Потрібне кількість рейсів визначається з урахуванням задоволення попиту на авіаперевезення по відсотку зайнятості крісел для літаків за їх економічною дальності польоту. Для складання проекту розкладу руху повітряних суден необхідно вибрати для кожної авіалінії відповідний тип ПС. Для вибору типу ПС для кожної повітряної лінії необхідно розрахувати такі величини: Рейсова швидкість (Vр): де тар – тарифне відстань; Vкр – крейсерська швидкість; Δt – час зльоту, набору висоти, зниження, маневрування в районі аеропорту (Δt = 0,3 години). Час польоту (tпол): Вага палива (Gпал): де Qчас – часовий витрата палива; АНЗ – аеронавігаційний запас палива (приймається рівним Qчас). 3.2 Технологія обслуговування пасажирів в аеропорту Аеровокзальний комплекс аеропорту є однією з найважливіших ланок в організації перевезень пасажирів і включає наступні елементи: • привокзальну площу; • аеровокзал; • авіаперон, перон; • допоміжні споруди. Аеровокзал аеропорту – основне підприємство в системі наземного обслуговування пасажирів повітряного транспорту, яке призначене для проведення перед злітної і після злітної комплексних операцій, пов’язаних з обслуговуванням пасажирів усіх категорій. В аеровокзалі аеропорту в масовому порядку проводяться наступні операції: реєстрація квитків та оформлення багажу; спец огляд; обробка багажу; комплектування пасажирського завантаження рейсу; розрахунок центрування літаків; видача багажу; видача довідок; організація малих форм торгівлі і т.д. 3.2.1 Обчислення потрібної площі аеровокзалу Орієнтовно можна прийняти відповідність класу аеровокзалу класу аеропорту. Для того щоб визначити фактичний клас аеровокзалу та його потрібну площу, необхідно розрахувати потрібну пропускну спроможність аеровокзалу за формулою:   = 1909 * 0,9 = 1718 пас / год де kоб – коефіцієнт забезпеченості нормальних умов обслуговування пасажирів, що враховує можливість короткочасного переповнення аеровокзалу;  – максимальний часовий обсяг пасажирських відправлень, що розраховується за формулою:   = 18330/24 * 2,5 = 1909 пас / год де Wmax – максимальний добової обсяг пасажирських відправлень, що визначається за формулою:   = 3935442/365 * 1,7 = 18330 пас / добу де Wгод – річний обсяг пасажирських відправлень; kч, kс – коефіцієнти відповідно вартовий і добової нерівномірності відправок. 3.4 Визначення необхідної кількості стійок реєстрації Оптимальне число місць реєстрації та в операційному залі має задовольняти двом умовам: 1. забезпечувати відсутність великих черг біля стійок реєстрації та достатню швидкість обслуговування пасажирів; 2. забезпечувати достатню зайнятість співробітників аеровокзалу і не допускати їх тривалого простою. При вільному методі реєстрації число місць залежить від інтенсивності вхідного потоку пасажирів та інтенсивності обслуговування, а також задається розрахункового значення граничної тривалості очікування пасажирів в черзі на обслуговування. 3.5 Розрахунок параметрів внутрішньо-вокзальної системи переробки багажу і необхідної кількості обладнання для видачі багажу При фіксованому по рейсовому методі реєстрації пасажирів пропускна здатність системи внутрішньо-вокзальної переробки багажу визначається за формулою: Пбаг = Кнер * n * p = 0,85 * 15 * 255 = 3251 де Пбаг – продуктивність системи сортування багажу; Кнер – коефіцієнт нерівномірності обслуговування, що враховує характер розподілу пасажирів по місцях приймання (приймемо рівним 0,85); n – кількість стійок реєстрації на всі рейси (15); р – продуктивність одного робочого місця на годину, що розраховується за формулою: = (3600/20 * 0,6) * 0,85 = 255 де Тц – тривалість циклу переробки (приймемо рівним 20 с); Ксум – коефіцієнт суміщення операцій (приймемо рівним 0,6); КВР – коефіцієнт завантаження місця приймання за часом (приймемо рівним 0,85). 3.6 Розрахунок потрібного числа обладнання для видачі багажу При видачі багажу пасажирам, як правило, використовуються механізовані пристрої, кількість яких () визначається за формулою: де КВР – коефіцієнт використання обладнання протягом часу-пік (приймемо рівним 0,85); Іi – інтенсивність руху ПС певної пасажиромісткості в період-пік; Тц – тривалість робочого циклу засоби механізації з обслуговування літака даної пасажиро-місткості, що розраховується за формулою: де t1 – час на перевантаження багажу з транспортного засобу на раздатковий засіб: де nбаг – кількість багажу (); tод – час на перевантаження одиниці багажу (приймемо рівним 3 с); t2 – тривалість роздачі багажу пасажирам при самообслуговуванні: де lбаг – довжина багажу (приймається рівною 1 м); Vразд – швидкість стрічки роздаткового транспортера (приймається рівною 1,5 м / с); Кпл – коефіцієнт використання площі, рівний 1,8. 4.1 Загальна характеристика підприємства аеропорт «Дніпропетровськ» ВАТ АК «Дніпроавіа» створена на базі державної авіакомпанії «Днiпроавiа» наказом РВ ФДМУ по Дніпропетровській області від 28.06.96р. № 12/195-1-АО. Управлiння пакетом акцій статутного капіталу ВАТ«АК» Днiпроавiа» здійснює: ТОВ «Галтера», якій належить 94,5718% акцій; ТОВ IК «Бізнес -Інвест» – 4,8845% акцій та 211 фізичні особи, яким належать 0,5437% акцій товариства. Статутний капітал зареєстрований у розмірі 29 595 620 грн. . До складу підприємства входить аеропорт Дніпропетровськ, який має статус міжнародного згідно з розпорядженням КМУ вiд 27.11.93 року № 1152-р. Підприємство має також парк літаків, інженерно-авіаційну базу, пасажирський аеровокзал, вантажний (складський комплекс ), готельний i адміністративний комплекси. …