ФАУНА ТА ЕКОЛОГІЯ ЖУКІВ НАРИВНИКІВ (COLEOPTERA; MELOIDAE) ПІВДЕННОГО СХОДУ УКРАЇНИ

1. ЛІТЕРАТУРНИЙ ОГЛЯД
Аналіз літературних джерел (наводить Левчинська Г. Н., 1969), в яких є зведення про наривників СРСР і деяких суміжних країн, дозволяє підрозділити всі роботи на чотири категорії. До першої з них відносяться публікації фауністичного характеру. Другу категорію складають роботи, що містять відомості по біології наривників, їх отруйності. До третьої категорії належать роботи, присвячені пошкодженням культурних рослин, заподіюваним наривниками. Четверта категорія робіт, освітлююча діяльність наривників як ентомофагів шкідливих і корисних комах.
Робіт, присвячених опису фауни всієї родини наривників (Meloidae) південного сходу України в цілому, немає.
За даними Б. С. Кузіна (1953), ще в XVIII столітті на заході Казахстану вивчав наривників академік П. С. Паллас, що описав звідти декілька видів наривників. Б. С. Кузін (1953) публікує систематичну роботу про наривників Казахстану (тріба Mylabrini).
…

2. ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНОГО РАЙОНУ
2. 1. РЕЛЬЄФ
Найбільш характерною рисою в рельєфі нашого краю є підвищення – Донецький кряж, який йде з Північного Заходу на Південний Схід та далі по лінії Красноармійськ-Нікітовка-Ровеньки-Зверево. Його площа займає приблизно 23 тисячі квадратних кілометрів, довжина 370 та ширина 160 кілометрів. Донецький кряж піднятий над прилягаючою рівниною та є вододілом між Дніпром та Доном. Найвищими його точками є Могила Мечетна (367 м над рівнем моря), Могили Картушанські (357), Могили П’яти Братів (347) в Луганській області.
Характерна деталь рельєфу – широко поширені виходи піщаника та вапняку, які мають форму каменистих гривок, які виступають в інших містах численними довгими рядами. Такий рельєф характерний в околицях Ровеньків, Красного Луча, Константинівки, Дружковки, Часів Яр, Красноармійська, навколо берегів річок Бик та Вовча та в інших багатьох містах. Іноді вапняки та піщаники утворюють великі гривки або високо підняті гребні.
…

2. 4. РОСЛИННІСТЬ
На південному сході України виділяють такі зони як: зона лісостепу, зона степу, а саме підзона разнотравно-типчаково-ковилового степу. У лісах лісостепу в основному росте дуб звичайний, липа, клен звичайний, ясен. До лісостепу належить також Гірничо-Донецький р-н, розташований на Донецькому кряжі на висоті 300-380 м над рівнем моря. У лісах цього району росте дуб, липа, чорноклен та ін. Великі лісові масиви розташовуються уздовж річок і на вододілах. У долинах річок по піщаних понад заплавних терасах збереглися соснові ліси. На заболочених ділянках низинні, рідше верховні болота. Степові ділянки збереглися лише по узліссях дібров і схилах балок. Ці ділянки зайняті різнотравними степами, де, разом з ковилою, типчаком, багаттям і іншими злаками, значну роль виконують види барвистого лугово-степового різнотрав’я (наприклад, анемона лісова, таволжанка, шавлія).
…

3.1 ЗБІР ТА ВИВЧЕННЯ БЕЗХРЕБЕТНИХ
Всяке дослідження тварин – фауністичне, екологічне або практичне – припускає збір колекційного матеріалу, який служить основним документом.
Матеріалом, що послужив підставою для написання цієї роботи, були особисті збори, збори співробітників і студентів кафедри зоології Донецького Національного Університету, а також обробка та аналіз більш ранніх досліджень.
Матеріал збирався експедиційним шляхом. Експедиційні збори проводилися в Донецькій і Луганській областях в період з 1996 по 2005 роки. Експедиційні збори співробітників проводилися в Провальському степу (1996), Долина Темрюк (1997), Стрілецькому степу (1998), околиці п. Володарське (1999), Константинівському р-ні Донецької області, с. Клебан-Бик (2000), Волноваській р-н, Велика Анадоль (2002), Придонцовська заплава (2003), а також окремі райони Криму, Скворцовський степ (2002).
Наривники збиралися в різних природних і культурних біоценозах.
…

3.2 ПРИЛАДИ І ПРИСТОСУВАННЯ ДЛЯ ЗБОРУ КОМАХ
Сачки. Використовуються для збору комах. Являє собою мішок з щільної матерії, млинового шовкового газу, капрону або марлі, що прикріплений на обруч (відповідного діаметру), який прикріплений до палиці певної довжини (Рис. 5).

Рис. 5. Сачки
А, Б, В –різноманітні види сачків.

Пінцети. Призначені для дрібнішої роботи з комахами.
Заморювання комах та інших безхребетних. Комах, зібраних одним із способів (косіння сачком, ручний збір), переносять в банки або морилки. Принцип дії: у будь-яку судину кладуть анестезуючу речовину, впускають туди комах і закривають корком. Через деякий час комаха гине.
Посудом для морилки може служити будь-яка широкогорла банка або широка пробірка, що закривається корком, просоченою парафіном. Для заморювання безхребетних застосовують різні речовини: сірчаний ефір, хлороформ, оцтовий ефір, діхлоретан, пари спирту, бензину, бензол, тютюновий дим.
…

4. МОРФОЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОДИНИ
Наривники представляють великий інтерес в біологічних і практичних відносинах. У личинковій стадії наривники поводяться як паразити або комменсалісти (нахлібники) інших комах (бджолиних, саранових), вони можуть бути корисними, або шкідливими. Дорослі – рослинноядні, деякі з них є шкідниками сільськогосподарських і деревних культур. У гемолімфі і статевих органах наривників міститься отруйна речовина – кантарідін. З одного боку, кантарідін може бути використаний як джерело лікарської сировини, з другого боку, при масовому розмноженні жуків вони можуть представляти небезпеку для худоби. У зв’язку з паразитичним способом життя в родині спостерігається гіперметаморфоз.
4.
…

4.1 РОЗВИТОК НАРИВНИКІВ
У зв’язку із специфічним способом життя, переважно паразитичним, в декількох групах комах, у тому числі і у наривників, виник гіперметаморфоз – явище, що полягає у тому, що личинкова стадія підрозділена на декілька станів, відмінних один від одного морфологічно і біологічно.
Схематично хід розвитку личинки і зміни її форм протікає таким чином (Рис. 2).

Рис. 2. Надмірне перетворення, або гіперметаморфоз (на прикладі червоноголової шпанки (Epicauta erythrocephala L.)) за О.А. Захваткіним:
А – дорослий жук;
В – тріунгулін (личинка І віку);
С, D, E, F – II, III, IV, V віки другої личинки;
G – псевдолялечка;
Н – третя (предлялькова личинка);
J – лялечка;
К – мандібули тріунгуліна;
L – те ж саме IV віку другої личинки;
М – те ж саме третьої личинки.

З яйця вилуплюється дрібна, струнка і дуже рухома первинна личинка камподеовидного типу, з щільним хітиновим покривом і бігальними ногами.
…

4.2 СПОСІБ ЖИТТЯ НАРИВНИКІВ
Біологією наривників займалися багато натуралістів минулого століття – Ньюпорт (1851), Фабр (1858), Раїлі (1876, 1878), Ліхтенштейн (1876), Борегар (1884, 1890). З вітчизняних учених вивчали біологію наривників в дореволюційний час І. А. Порчинській (1894, 1914), пізніше – Н. Н. Пухова (1929), А. А. Захваткін (1929, 1931, 1934, 1954), Д. І. Благовещенській і А. Г. Лагов (1937), П. І. Маріковський (1951), А. І. Проценко (1955), Л. А. Юхневіч (1955,1958), Г. Н. Левчинська (1969).
Дорослі наривники рослиноїдні, для деяких характерна афагія. Більшість жуків має добре розвинений гризучий ротовий апарат і харчується листям і стеблами рослин – одні трав’янистими, інші – листям деревних порід. До дендрофільних форм відноситься лише Lytta vesicatoria L., яка харчується листям ясеня, бузку, жимолості та ін. Листям трав’янистих рослин харчуються жуки родів Meloe, Epicauta, Alosimus.
…

6. ОСОБЛИВОСТІ РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ТА ЕКОЛОГІЇ НАРИВНИКІВ ПІВДЕННО-СХІДНОЇ УКРАЇНИ
Фауна наривників України, яка включає елементи зон широколистних і змішаних лісів, лісостепу, степу, Гірського Криму різноманітна по зоогеографічному складу, складається з компонентів, що мають різне походження і ареал розповсюдження.
Територія України входить (по А. П. Семенову-тян-шаньському, 1936) в Європейсько-Сибірську підобласть, за винятком південного берега Криму, який відноситься до Східно-середземноморської провінції Середземноморської підобласті, Палеарктичної області.
Дані про географічне розповсюдження видів приведені в основному по каталогах Вінклера (Winckler, 1929) і Юнка (Junk, 1939-1941), Роубала (Roubal, 1936), Сумакова (1930), а також для з’ясування ареалу були використані матеріали дослідницьких робіт Р. Н. Левчинської.
…

7. РОЛЬ НАРИВНИКІВ У БІОГЕОЦЕНОЗАХ ТА ЇХ ГОСПОДАРСЬКО-ПРАКТИЧНЕ ЗНАЧЕННЯ
Господарське значення наривників різноманітне.
Як вже вказувалося в попередніх розділах, імаго наривників рослинноядні. Багато хто з них харчується листями, квітами, пилком, інші – нектаром. Види, які харчуються листями, квітами нерідко можуть шкодити. Так, в одній з своїх дослідницьких робіт Г. Н. Левчинська приводить ряд прикладів з різних журналів, датованих початком дев’ятнадцятого століття:
– «Журнал Міністерства державного майна» (1846) повідомляє, що Mylabris quadripunctata L. та Mylabris variabilis Pall. у Херсонській губернії в кінці червня, початку липня «в жахливій кількості нападали на озимі хліби, винищували їх цвітіння і пожирали навіть їх остюки»;
– «Санкт-Петербурзькі відомості» (1850) писали, що наривники в Криму заподіювали шкоду хлібам і т.д.
Жуки Lytta vesicatoria L. харчуються листями ясеня, бузку, бузини, клена, тополі, жимолості, маслини, дуба, рідко – осики берези.
…

ВИСНОВКИ
1. В даний час у фауні південного сходу України (по дослідженнях Г. Н. Левчинської і літературних даних) відмічено 34 види наривників, що відносяться до восьми тріб.
2. Крайні дати імагинальної активності наривників відмічаються з середини березня до перших чисел вересня.
3. Всі види розвиваються в одному поколінні. У фазі імаго зимують деякі види роду Meloe L. У більшості наривників зимуючою фазою є лялечки.
4. Багато жуків наривників шкодять культурним рослинам. З них особливо шкодять Epicauta erythrocephala Pall. і Lytta vesicatoria L. Крім того, вміст в гемолімфі і статевих органах наривників кантарідіна може викликати отруєння тварин при поїданні їх разом з травою.
5. Наривники в личинковій стадії ведуть паразитичний спосіб життя.
…