Психотехнології роботи з особою, яка переживає горе

Психологічні особливості переживання втрати особистістю

Багато людей вважають втратою лише смерть, але втрати різних типів відбуваються щодня. Проте без втрат та різного роду страждань не було б особистісного зростання.
Втратою є будь-яка ситуація – дійсна, потенційна чи усвідомлена, у якій ціннісний для людини об’єкт змінюється чи стає недоступним. Оскільки вартісність і важливість втраченого об’єкта визначаються особистим сприйняттям, то реакція кожного на втрату є різною.
Виділяють багато типів втрат, зокрема: фактична (дійсна); уявна; фізична; психологічна.
Фактична (дійсна) втрата означає, що факт втрати вже відбувся, він є очевидним для інших. Наприклад, втрата коханої людини, котру ми любили.
Уявна – має сенс тільки для особи, яка її переживає, проте невідчутна та не завжди зрозуміла для оточуючих. Вона близька до психологічної, бо завжди має психологічну основу. Прикладом може бути втрата статевого потягу, яка не завжди пов’язана з фізіологічними порушеннями.
…

Психосоціальна допомога при переживанні горя
Етапи психологічної допомоги повинні здійснюватися відповідно до стадій переживання горя [13].
Допомога на стадії шоку. Необхідно бути присутнім поруч із людиною, яка зазнала втрату, не залишати її одну. Висловлювати свою турботу і піклування краще через дотики. Саме таким чином люди виражають свою участь, коли слова їм непідвладні. Навіть звичайне рукостискання краще, ніж холодна ізоляція. Слід підкреслити, що в період втрати страждання полегшується присутністю родичів, друзів, причому істотна не їх дієва допомога, а легка доступність протягом декількох тижнів, коли скорбота найбільш інтенсивна. Людину, яка понесла втрату, не треба залишати одну, проте її не слід «перенавантажувати» опікою – велике горе долається тільки з часом. Горюючій людині потрібні постійні, але не нав’язливі відвідини і добрі слухачі.
Допомога на стадії гострого горя. Слід говорити про померлого, причини його смерті та почуттях у зв’язку з цією подією.
…

Психологічне консультування осіб, які переживають втрату
Консультування людей, які перенесли втрату, – це нелегке випробування духовних сил і професійної компетенції. Примирення з втратою – хворобливий процес, в якому від втраченої людини «відмовляються» поступово і з труднощами. Але процес абсолютно природний, і його не треба форсувати. Клієнт потребує захисних механізмів, особливо на ранній стадії скорботи, коли він не готовий прийняти смерть і реалістично думати про неї. Тому консультант повинен дозволити клієнту використовувати заперечення чи інші механізми психологічного захисту.
Р. Кочюнас зауважує, що консультант при роботі з людиною, яка переживає втрату, досить часто повинен виконувати роль слухача [[1]]. Знаходитися з людиною, яка сумує, і належним чином слухати її – головне, що можна зробити. Чим більше консультант співпереживає скорботі, а також чим адекватніше сприймає власні емоційні реакції, пов’язані з допомогою, тим ефективніша цілюща дія.
…